« Про корзину абсорбції | Програма громадської абсорбції »
Міністерство абсорбції було створене в 1968 р., і в його ведення перейшли ряд функцій, раніше тих, що здійснювалися Єврейським агентством.
Масова алія, що почалася відразу ж після проголошення Держави Ізраїль, перетворила абсорбцію репатріантів на соціально-економічну проблему першочергової ваги, від рішення якої залежало не тільки майбутнє самих репатріантів, їх готовність залишитися в країні, але і майбутнє алії, а отже, саме існування єврейської держави.
Сотні тисяч репатріантів жили спочатку в палаткових таборах (див. Ма‘бара); у 1950 р. по всій країні стали створюватися тимчасові барачні селища ( ма‘барот ) для репатріантів, число яких постійно збільшувалося. В кінці 1950 р. загальне число жителів ма‘барот досягло 93 тис. чоловік, в кінці 1951 р. - 220 тис. З початку 1952 р.
число жителів тимчасових барачних селищ почало поступово скорочуватися, проте процес ліквідації цих поселень і розселення їх жителів в упорядкованих квартирах і будинках розтягнувся на багато років. Більшість цих селищ - 98 з 129 - створювалося поряд з вже існуючими поселеннями або в їх межах. Лише 31 селище було побудовано за межами юрисдикції існуючих місцевих рад.
Ці селища повинні були стати центрами нових міських поселень в периферійних районах в рамках програми розподілу населення і створення нових міст. Практично всі єврейські місцеві поради отримали під свою опіку ма‘барот , проте співвідношення між числом жителів міста і населенням барачного селища, що знаходиться поряд з ним, було в різних місцях різним.
Наприклад, в Тель-Авіві, найбільшому місті Ізраїлю, було побудовано лише два невеликі барачні селища, тоді як в Афуле, Нахарії і Іокне‘аме (див. Іокне‘ам-‘ілліт) були створені великі ма‘барот з тисячами жителів, внаслідок чого населення цих міст зросло в два - три рази.
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17