З аналізу судової практики витікає, що ухилення від слідства і суду у вигляді порушення наказу (підписки) про невиїзд, домашньому арешті і, зрозуміло, втеча з-під варти завжди вважаються в Ізраїлі поведінкою, що свідчить про небезпеку потенційного репатріанта.
Неодноразова скоєння одного і того ж умисного злочину також розглядається на користь «кримінального минулого, що може створити загрозу суспільному спокою».
Насильницькі злочини, якщо вони здійснені умисне, також розглядаються на користь небезпеки особи.
До термінів, що пройшли з моменту скоєння злочину або від’їзду покарання претендентом на ізраїльське громадянство, підхід також індивідуальний.
При виникненні сумнівів консул, регіональне відділення МВС в Ізраїлі або міністр МВС має право зажадати уявити довідки про відсутність/наявність кримінального минулого, копію ухвалених вироків і довідки про звільнення. Та і сам претендент зацікавлений спростувати припущення про його небезпеку для суспільного спокою в Ізраїлі.
Рішення консула про відмову в наданні репатріантськой візи, а також …
Право на репатріацію до Ізраїлю і кримінального минулого →
Сьогодні держава (консул або МВС) не може обмежитися відповіддю «немає достатньо доказів».
Відповідно до рішення Верховного суду в справі сім’ї Максимових, Верховний суд зобов′язав МВС, МЗС і консульські відділи не просто перевірити надані людиною докази еврейства, але і, у разі відмови, спростувати їх своїми доказами: архівні довідки, графологічні експертизи, лабораторні експертизи, що доводять підробленість документів і т.д.
По новій ухвалі достатньо, щоб людина надала «первинний доказ еврейства» (навіть повторне свідоцтво про народження), щоб перенести на державу обов′язок спростувати ці докази у разі відмови на репатріацію.Джерело: pravo.israelinfo.ru
Відмова в праві на репатріацію →